Школа судової журналістики: сила свободи слова та конкуренція прав

Цінність свободи слова полягає у тому, що вона допомагає боротися з корупцією та за права. Журналіст робить те, що не заборонено законом, а посадовець – те, що дозволено законом. Кожен з них має свою статтю Конституції: журналіст керується ст. 34, держслужбовець – ст. 19.

Але у яких випадках виникають ситуації, коли представнику ЗМІ замало статті 34?

Про захист журналістів зі учасникам Школи судової журналістики говорила медіаюрист Людмила Опришко. Протягом своєї кар’єри вона неодноразово виступала адвокатом у справах з порушення медіаправа в Європейському суді з прав людини та українських судах.

Перед тим, як розпочати лекцію про правову грамотність, Людмила Опришко окреслила загальні питання. Журналіст може і повинен керуватися Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Остання має юридичну силу на території України з 11 вересня 1997, відколи Україна стала членом Ради Європи. Для журналістів головне запам’ятати число 10 – номер статті, яка говорить про право на свободу вираження поглядів.

Обговоривши правові засади захисту прав та застосування їх на практиці, студенти дискували на тему конкуренції прав. Свобода слова проти права на приватність і справедливий суд.

Коли людина знаходиться у публічному місці (у суді, на вулиці, на мітингу і т.д.), тоді працює презумпція згоди особи на зйомку. Тобто вона не може заборонити журналістові, який виконує свою роботу, себе знімати. Проте щодо судового засідання, то вона може бути проти зйомки себе, але не самого судового процесу. Оскільки, прийшовши до суду для вирішення власних проблем, людина мимовільно зняла приватність зі своїх особистих справ. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальний кодекс діє лише у судову засіданні. Поза ним має силу загальний закон презумпції. Як наслідок, право на приватність працює лише у судовому засідання, коли людина виступає проти зйомки себе.

У протистоянні права на свободу слова та права на справедливий суд перемогу отримує друге. Статус людини визначається лише після остаточного рішення суду. Так працює презумпція невинуватості. У таких випадках все залежить від майстерності: журналіст не повинен до вироку або постанови чи ухвали писати стверджувально про винність чи невинність особи.

Дякуємо Людмилі Опришко за те, що втретє була нашим лектором, та щораз з радістю вітаємо у Київському апеляційному адміністративному суді.