Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
   
  Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
   
  Встановлення судом факту надання позивачем органу доходів і зборів належних та допустимих доказів на підтвердження ціни договору, а також того, що документи не містять розбіжностей, узгоджуються між собою та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, є підставою для висновку про противність рішення про коригування митної вартості товарів.
   
  Постанови від 31 липня 2018 року у справі №809/2598/14 та від 04 квітня 2018 року у справі №826/27058/15

• Користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які ввезені з метою транзиту через митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 Митного кодексу України.

  Підставою для прийняття оскаржуваної у даній справі постанови слугувало те, що позивач у строки, визначені ст. 95 МК України (для автотранспорту – 10 діб, у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб), не вивіз автомобіль, натомість продовжує ним користуватись як транспортним засобом, митне оформлення якого не закінчено, без дозволу митниці.

  Верховний Суд, враховуючи висновок Конституційного Суду України № 1-рп/2015 від 31.03.2015, зазначив, що в ч. 2 ст. 469 МК України чітко визначені дії, бездіяльність та умови, які кваліфікуються як правопорушення щодо товарів, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу. Такий митний режим, як тимчасове ввезення, не зазначений у вказаних положеннях Кодексу.

  Постанова від 01 жовтня 2018 року у справі № 689/1980/16-а