Судді

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Щодо питань пов’язаних із застосуванням закону в цілях визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді.

  За нормами абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом (до 30.09.2016), зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

  Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. 

  Застосований у цій нормі права критерій для визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи певної особи на посаді судді, а саме день її призначення (обрання) на посаду, не передбачає можливості одночасного використання декількох різних дат для цієї мети.

  Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом (до 30.07.2010), зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

  Неможливо застосувати Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час призначення (обрання) особи суддею, якщо особу було призначено (обрано) суддею до набрання цим Законом чинності.

  Отже, норми абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII та пункту 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 2453-VI є взаємовиключними й не можуть застосовуватися до одних і тих самих спірних правовідносин одночасно.

  Постанова від 14 червня 2018 року у справі № 9901/382/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74927365 

• Позивач (суддя) звернувся до районного суду з позовом у зв'язку з тим, що внаслідок втрати відповідачем (ДСА) листка непрацездатності на підтвердження перебування на лікарняному під час роботи на цій посаді, йому відмовлено у виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності.  

  Такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у зв'язку з виконанням суб'єктом владних повноважень - територіальним управлінням ДСА України владних управлінських функцій щодо здійснення організації планово-фінансової роботи, ведення бухгалтерського обліку в місцевому суді під час проходження позивачем публічної служби на посаді судді цього суду.

  Постанова від 15 березня 2018 року у справі № 226/1148/16-ц

• Позивач оскаржує рішення Пенсійного фонду, яким йому відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

  Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

  Постанова від 27 лютого 2018 року у справі №738/1343/17

• Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

  Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.  Вихідна допомога є разовою формою матеріальної допомоги при виході судді у відставку.

  Постанова від 31 січня 2018 року у справі 820/11938/15

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/71938650

• Люстрація може бути використана тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб’єкт люстрації.
   
  Такого висновку дійшов Верховний Суд, задовольнивши позовні вимоги про визнання  незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя про визнання порушення суддею Верховного Суду України вимог щодо несумісності та звільнення його з посади. Також Верховний Суд скасував ухвалу ВРП про залишення без розгляду заяви позивача про звільнення з посади судді Верховного Суду України у відставку.
   
  Надаючи оцінку спірному рішенню ВРП з урахуванням принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, Верховний Суд встановив порушення принципу пропорційності, оскільки в цьому випадку втручання у права особистості (звільнення позивача на підставі порушення вимог щодо несумісності) не виправдовують мету люстраційного процесу. У рішенні також зазначено, що позивач мав намір самостійно відсторонитися від здійснення державної влади, надавши заяву про відставку, що вже було б результатом, на який спрямована люстраційна процедура.
   
  Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до позивача, з урахуванням поданої ним заяви про відставку, по відношенню до легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади, суд вважає їх непропорційними, невиправданими та такими, у яких немає необхідності у демократичному суспільстві.
   
  Постанова від 18 вересня 2018 року у справі  № 800/186/17