Проблемні питання

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови.

  У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

  Постанова від 14 березня 2018 року у справі №802/113/16-а.

  (Така ж правова позиція сформульована Верховним Судом України у постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14).

• При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітня плата за новим місцем роботи не враховується. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

  Постанова від  20 червня 2018 року у справі № 826/808/16

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75099746  

• Заступник селищного голови є посадовою особою органу місцевого самоврядування і його діяльність є публічною службою в розумінні закону, а тому спір з приводу звільнення вказаної посадової особи за порушення трудового обов'язку має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 
  Постанова від 26 червня 2018 року у справі № 146/579/16-ц

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75265976

• Звільняючи позивача за скороченням штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого, відповідачем (УМВС) не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ, не з'ясовано намір позивача подальшого проходження служби, не запропоновано іншу посаду для працевлаштування, що свідчить про протиправність наказу щодо звільнення із займаної посади. 

  Вирішуючи спір щодо зазначених правовідносин необхідно досліджувати питання ліквідації установи (чи мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, чи додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці), чи висловлював працівник бажання подальшого проходження служби або відмови від переведення, чи була можливість перевести позивача до органів поліції.

  Можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

  Постанови від 16 травня 2018 року у справі №821/3732/15-а та від 18 квітня 2018 року у справі №819/95/16

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74029034 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73531758 

• Позовні вимоги стосуються стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні особи зі служби в поліції.

  Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

  Враховуючи, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум,  то  застосовуються норми ст. 116 та 117 КЗпПУ як  таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

  Постанова від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17

• Оспорюваним Наказом ГУМВС України позивача звільнено із займаної посади, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку, за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органу внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, у запас Збройних Сил України через скорочення штатів.

  З цього приводу Верховний Суд звернув увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

  Стаття 184 КЗпП України чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

  Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати завдання установи, що ліквідується, включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. 

  За такого правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу щодо звільнення позивача із займаної посади.

  Постанова від 14 березня 2018 року у справі №820/11570/15

• Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.  

  Постанова від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75690203 

• Грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Вирішення спірних правовідносин регулюється Порядком, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260.

  Суди попередніх інстанцій при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, неправильно застосували до спірних правовідносин норми, оскільки брали до уваги кількість робочих днів для обрахунку грошового забезпечення.

  Постанова від 19 липня 2018 року у справі № 805/1110/17-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75424287