У спорі про оскарження вимоги органу державного фінансового контролю спрямованої на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства слід враховувати, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У разі, якщо вимоги Фінінспекції зводяться по суті до покладення на підконтрольну установу зобов'язання у різний спосіб відшкодувати грошові кошти використані, на думку Фінінспекції, не за цільовим призначенням, безпідставно тощо, адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом Фінінспекції про стягнення завданих збитків, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Постанова від 08 травня 2018 року у справі №802/458/14-а
У цій справі оскаржувались висновки акту ревізії Державної фінансової інспекції України. Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій фактично спростували наявність фінансових правопорушень, за наслідками виявлення яких відповідачем сформовано висновки акта ревізії.
Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій виходив з того, що акт ревізії є сам по собі документом інформаційного аналітичного характеру, не несе та не може нести правових наслідків для позивача та третіх осіб, його посадових та службових осіб, оскільки залишився відповідачем не реалізованим (рішення за результатами ревізії не приймалось).
Згодом, Верховний Суд скасував свою ж постанову за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Верховний Суд погодився з правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо безпідставності формулювання відповідних висновків в акті ревізії та наявності реальних негативних правових наслідків для інших осіб.
Таким чином, висновки акту ревізії можуть порушувати права.
Постанова від 04 вересня 2018 року у справі №826/5608/17
_03_03.png)
