Огляд ЗМІ: «Ми хочемо змін і знаємо, як їх провести»

РСУ в новому складі активно взялася за вирішення питань, які виникають у діяльності судової влади. Уперше в історії вищим органом суддівського самоврядування керує жінка — суддя Верховного суду України Валентина Сімоненко. На її думку, очолювати раду — це жіноча робота. РСУ ініціюватиме проведення багатьох змін у судовій системі та сподівається на допомогу й розуміння представників влади, суспільства та ЗМІ. Як може змінитися Феміда, якщо всі плани РСУ будуть реалізовані?

«Можливо, ми допускатимемо помилки. Але якщо РСУ не буде активною, то нічого не зміниться»

— Валентино Миколаївно, коли збори суддів ВС

рекомендували вас на посаду члена РСУ, вже тоді виникали думки, що можете очолити цей орган?

— Відверто кажучи, виникали. Адже коли РСУ очолює суддя ВС, то й статус у цього органу зовсім інший. Напевно, я б покривила душею, якби сказала, що не виникали такі думки. Але ж усе залежало від з’їзду та новообраного складу РСУ. Ніхто не був упевнений, не загадував наперед, як усе відбудеться.

— Готові були очолити орган? Відчували в собі сили?

— Це складне запитання. Не було твердої впевненості, що я готова, зможу, є саме тією особою, яка повинна стати головою РСУ. Але якщо взявся за справу, то пізно казати, що тобі щось не під силу. Якщо погодився, то потрібно шукати сили, аби виконувати повноваження.

— За останні 2 місяці робота РСУ пожвавилася. Відбулося лише 2 засідання, а прийнято вже багато потрібних судовій владі рішень. Ви берете активну участь у зустрічах із представниками суддівської спільноти, експертами, разом із ДСАУ звертаєтеся до представників влади. Ви повністю змінили стиль

роботи РСУ. Вам подобається ця робота чи просто відчуваєте відповідальність перед суддями, які довірили вам посаду?

— Якби робота в РСУ мені не подобалася, то я не займалася б нею. Це по-перше. А по-друге, я також відчуваю велику відповідальність перед суддями. Нині судова система переживає важкі часи, і розв’язанням її проблем повинен хтось займатися. Думаю, що я та всі члени РСУ можуть упоратися з викликами, які постали перед судовою владою. Ми хочемо змін і знаємо, як їх провести. Можливо, ми допускатимемо помилки. Але якщо РСУ не буде активною, то нічого не зміниться.

— 40 членів РСУ — це забагато чи замало для вищого органу суддівського самоврядування? Чи не виникають труднощі з організацією роботи ради саме в такому складі, зі знаходженням консенсусу в тих чи інших питаннях?

— Безумовно, організувати 40 осіб важче ніж 11. Тим паче що більшість складу РСУ — судді першої інстанції. А їх організувати найважче, адже вони дуже завантажені: судові засідання призначені на кілька місяців наперед.

У складі ради — дуже мудрі та відповідальні представники, вони розуміють, що потрібно судовій спільноті. Якщо всі члени РСУ розуміють, заради чого працюють, то з ними легше й спільну мову знаходити, переконувати в чомусь. Нам не складно знайти консенсус, складно довести свою правоту суспільству.

— У нинішньому складі РСУ (на відміну від попереднього) не дотримано принцип у рівності між трьома видами юрисдикції. Чи не обмежуються права представників адміністративної та господарської юрисдикції?

— Зовсім ні. Подивіться, наприклад, на склад голів комітетів РСУ: представників судів адміністративної та господарської юрисдикції там більшість. Я — «цивіліст», представниця загальної юрисдикції, очолюю комітет стратегічного розвитку та комунікації (в тому числі ЗМІ). Ще два представники загальної юрисдикції є головами комітету з питань правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей, комітету адміністрування та організаційного забезпечення діяльності суду. Керманич комітету забезпечення гарантій

незалежності суддів — представник господарської юрисдикції. Комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів та комітет бюджетного планування, фінансового та матеріально-технічного забезпечення очолюють представники адміністративної юрисдикції. Тобто ми жодну юрисдикцію не обмежили в правах.

— Ви згадали про комітети РСУ. Рішення про їх створення рада прийняла місяць тому. Чому виникла необхідність в існуванні таких підрозділів? Яке їхнє основне завдання?

— Створюючи комітети, ми мали дві мети. По-перше, якщо склад ради великий, то голові цього органу, його заступнику та секретареві важко організувати роботу з усіх питань, якими опікується РСУ. По-друге, якщо ми хочемо отримати результати від своєї роботи, то повинні професійно та відповідально займатися кожним напрямом: правовим та соціальним захистом суддів, фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням, зміцненням суддівської незалежності та ін. Роботи дуже багато, щоб виконувати її професійно, потрібно розділятися. Тож кожен комітет відповідає за свою ділянку.

«Ми не наказали судам зупиняти розгляд справ, а довірили самим колективам вирішувати: працювати чи ні»

— Одне з перших рішень РСУ — рекомендація судам, які перебувають у зоні проведення антитерористичної операції, зупиняти розгляд справ — сміливий та вкрай необхідний крок, а не звичайна відписка «інформацію взяли до відома, звернулися за допомогою до компетентних органів». По суті, орган суддівського самоврядування взяв на себе відповідальність за долю судів та суддів. Чи важко далося прийняття такого революційного рішення? Не було якихось побоювань?

— Страшно не було. Було важко. Чому важко? Коли ти відповідально ставишся до роботи, розумієш: зупинення діяльності суду — це захист не лише суддів та працівників апарату, а й людей, які приходять до суду. Але, з другого боку, пауза в роботі суду — це часткове зупинення захисту прав, свобод та інтересів громадян.

Ми не наказали судам зупиняти розгляд справ, а довірили самим колективам вирішувати: працювати

чи ні. Адже тільки вони можуть реально оцінити ситуацію.

Це було складне рішення. Такого прецеденту не було, мабуть, у всьому світі. Засідання ради тривало дуже довго, ми сперечалися, думали, як правильно сформулювати рішення.

— Чи не склалось у вас враження, що, коли суддям стало небезпечно працювати в зоні проведення АТО, влада залишила їх сам на сам зі своїми проблемами?

— Річ у тім, що однією з підстав, чому РСУ прийняла таке рішення, була ситуація, яка склалася на той час: органи влади, які розміщувалися в Луганську та Донецьку, передислокувалися в інші населені пункти. А от про суди всі забули. Тому постало питання: що ж робити? Адже суди найскладніше перевезти в інші місця: потрібно забезпечити автоматичний розподіл справ (для цього потрібне певне обладнання), бо розглядати справи, розподілені в «ручному» режимі, заборонено. Це може загрожувати притягненням до кримінальної відповідальності.

Тобто суди мають бути передислоковані в придатні

для роботи приміщення. Потрібно перевезти архів, справи, які зберігаються в канцелярії, тощо. Зали судових засідань повинні бути спеціально обладнані для розгляду кримінальних справ (підсудних, які перебувають під вартою, необхідно забезпечити спеціальним місцем).

РСУ усвідомлювала, що передислокація суду — це не лише складна процедура. На той час уже було нереально це зробити. Нині — також. Перевезення суду має забезпечувати колона машин, яка може в декого викликати певні підозри. А ставити під загрозу життя людей, які переїжджають, у жодному випадку не можна!

— Яка нині ситуація в судах, розташованих у небезпечному регіоні?

— Різна. Суди, в яких є можливість працювати, працюють. Мене дуже дивує самовідданість, відповідальність суддів, працівників апарату. У Донецьку, де є генпрокурор самопроголошеної Донецької народної республіки, де створені воєнно-польові суди, суди постановляють рішення іменем України. Ці судді — сміливці.

Недавно був прийнятий закон «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», який визначає заходи правового реагування в районі проведення АТО та спрямований на забезпечення доступу громадян та юридичних осіб до суду. Відповідно до нього Державна судова адміністрація складає перелік місцевих та апеляційних судів, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції та в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень щодо зміни територіальної підсудності.

Держава дбає про захист прав громадян. Незважаючи на те що робота деяких судів зупинена, справи, які вони розглядали, слухатимуться в інших судах.

— Чи виникають проблеми з виплатою зарплат суддям та працівникам апарату?

— Виникали. Але виникали тому, що в деяких регіонах припинили роботу банківські установи, а судді та працівники апарату отримують гроші на картки. Отже, вони не мали можливості зняти зароблені кошти. Зв’язку із судами, розташованими в

небезпечних регіонах, практично немає. Десь раз на тиждень вони виходять на зв’язок. Ми просимо їх хоча б зрідка телефонувати й розповідати, що в них там відбувається. Нам дзвонили з тих регіонів, казали, що отримання коштів вони організували через родичів. Тож начебто проблем з виплатою зарплат немає.

— Ви очолили РСУ в складні часи. Рано чи пізно ситуація в Донецькій та Луганській областях зміниться. Знадобиться чимало коштів для відновлення судів. Чи розробляє рада вже зараз певний план заходів, який передбачатиме відродження судів Луганщини та Донеччини?

— Наразі триває процес формування бюджету. У країні складна фінансова ситуація. Тому нині говорити «Дайте окремо грошей для судів тих регіонів» неправильно. Ми всі розуміємо, що держава розроблятиме план заходів щодо відновлення інфраструктури, держорганів згаданих регіонів. Ми братимемо участь у розробленні цього плану, захищатимемо суддів, ставитимемо питання про відновлення, ремонт усіх приміщень, які потребуватимуть цього. Як сказав Прем’єр Арсеній

Яценюк, це буде загальна програма відновлення регіонів. На це виділятимуться кошти. Думаю, суди не обійдуть увагою.

— Немає побоювань, що суди знову залишать сам на сам з фінансовими проблемами?

— Ні. Я впевнена, що держава допоможе.

«Голова має видати наказ про звільнення судді у відставку. На цьому — крапка»

— Як вирішується доля суддів з Криму, які виявили бажання працювати на «материковій» частині України?

— Нині питання з переведенням судів із Криму майже вирішено. Є відповідні рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Чекаємо лише указів Президента та постанов Верховної Ради. На даний час судді прикріплені до судів, у яких хочуть продовжувати кар’єру. Проте не всі. На жаль, проблеми виникають у судах адміністративної юрисдикції. Рішення РСУ щодо прикріплення суддів виконують не всі голови адмінсудів. Вони пояснюють це фінансовими проблемами. Але найближчим часом це питання знайде своє вирішення.

— Чи є у вас інформація, що укази Президента про переведення суддів з Криму вже готуються?

— Ні, у мене такої інформації немає. Зважаючи на ситуацію в країні, напевно, їх ще немає. Зараз такий час, що й запитувати про це в представників Адміністрації Президента недоречно. Не до цього нині всім.

Судді, як раніше працювали в Криму, не потерпають від того, що до цього часу не переведені: суддівську винагороду вони отримують. Але ж річ у тім, що вони хочуть працювати. Бо коли професіонал незатребуваний, то для нього це важкий тягар. Він відчуває себе викинутим на узбіччя професії. Тобто їм потрібно якнайшвидше почати здійснювати правосуддя.

— На вашу думку, як розв’язати проблему з призначенням та звільненням суддів? Які заходи вживає РСУ? Як унеможливити виникнення подібної тяганини в майбутньому?

— Це питання вирішується просто — потрібно, аби ВР внесла питання призначення та звільнення суддів до порядку денного.

— Але ж примусити її це зробити ніхто не може.

— Ніхто. Хоча… Напевно, суспільство може. Коли ми кажемо, скільки коштів витрачено на винагороду суддям, які досягли 65 років, усі дивуються. Як таке може бути? А на ці потреби вже витрачено майже 40 млн грн.! Невже в держави є зайві кошти?

До того ж на посади суддів, які досягли 65-річчя, можна було б уже призначити тих осіб, які перебувають у резерві.

Але більша проблема — судді, які не склали присягу. Зарплату вони отримують, справ не розглядають, а стаж роботи зростає. От і виходить; суддя з річним стажем роботи ще не розглянув жодної справи. Коли вирішуватиметься питання про обрання його безстроково, про якого професіонала йтиметься? Разом з тим на їхніх колег збільшилося навантаження.

Також не вирішується питання щодо обрання безстроково суддів, у яких закінчився 5-річний строк призначення на посаду. З кожним днем кількість цих суддів зростає. Винагороду вони також отримують. Нині лунають заклики: давайте не платити їм

зарплату! Але ж яким чином ми можемо це зробити? Вони ж не звільнені з посад!

Яким чином можна вирішити це питання? На мою думку, шляхом спрощення процедури обрання безстроково. Адже нині суддя, який подав відповідну заяву, має отримати рішення низки органів: ВККС, Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя, а потім ще й витримати «напір» народних депутатів. До того ж Венеціанська комісія не раз у своїх експертних висновках наголошувала: така процедура порушує принцип незалежності суддів.

На мою думку, рішення щодо обрання судді безстроково має бути суто формальним. Але в нас так не відбувається.

Крім того, вважаю, звільнення суддів, яким виповнилося 65 років, теж має бути автоматичним. Адже іншого рішення, крім відправлення у відставку, якщо є заява про це, прийняти не можна: суддя вже досягнув віку, коли відповідно до закону має припинити здійснення судочинства.

— Але ж і в цьому випадку рішення — за політичним

органом.

— Так. Але думаю, що потрібно вчиняти простіше: голова суду має видати наказ про звільнення судді у відставку. На цьому — крапка.

— А як бути із «безстроковиками»? Хто, крім парламенту, може приймати рішення про їх обрання?

— За чинною Конституцією — ніхто.

— Це зрозуміло. А в майбутньому, коли до Основного Закону будуть унесені зміни?

— Можливо, таке рішення повинна приймати ВРЮ. Це більш мобільний орган.

— Тобто спочатку ВККС дає рекомендацію, а потім ВРЮ приймає рішення?

— Так. ВРЮ дає мандат на обрання безстроково.

— Скільки вже коштів витрачено на суддів, які справ не розглядають, а зарплати отримують?

— Точної інформації немає. Є приблизні цифри. Близько 37 млн грн. витрачено на винагороду суддям, які досягли 65-річного віку. Майже 70 млн — суддям,

які не склали присяги, 24 млн — не обраним безстроково. Тобто загальна сума наближається до 150 млн грн. Для судової системи це великі гроші.

До речі, що стосується суддів, не обраних безстроково, та тих, хто не склав присяги, то вони все одно мали б отримувати ці кошти. Можна сказати, що на винагороду цим категоріям суддів виплачуються не «зайві» кошти. Вони — передбачені. А от що стосується не звільнених у відставку… То кошти, які їм «зайво» виплачуються, можна було б витратити на зарплати працівників апарату.

«У питаннях комунікації ми відстаємо від інших органів влади на кілька років»

— Коли запрацює прес-центр судової влади? Яких результатів очікуєте від його діяльності?

— Сподіваюся, що прес-центр запрацює після засідання РСУ, заплановане на 5 вересня (інтерв’ю проводилося за тиждень до засідання ради. — Прим. ред.). Думаю, ми затвердимо положення про прес-центр. І, може, десь через тиждень прес-центр запрацює. Нині йдуть перемовини щодо його облаштування. Сподіваюся, що до проведення з’їзду

суддів ми відкриємо прес-центр. Можливо, він запрацює й 5 вересня, тож першу прес-конференцію дамо за результатами засідання РСУ. Було б непогано. Поживемо — побачимо.

— Як ви вважаєте, створення прес-центру зміцнить довіру до судової влади?

— Дуже сподіваюся, що прес-центр буде зміцнювати довіру суспільства до судової влади. Адже ми плануємо не тільки проводити прес-конференції за результатами проведення засідань РСУ. Ми плануємо хоча б раз на тиждень коментувати події, які відбуваються в судовій системі. Ми хочемо швидко реагувати й коментувати проблеми, які виникають. Зокрема, будемо реагувати й на ту інформацію, яку поширюють деякі ЗМІ та яка не завжди є достовірною. Ми не повинні мовчати, люди мають знати нашу позицію.

Прес-центр дасть можливість швидко реагувати на всі події. Втім, у питаннях комунікації ми відстаємо від інших органів влади на кілька років! Нам потрібно навчатися. Але ми не боїмося вчитися. Ми швидко навчаємося.

— Як ви реагуватимете, якщо прес-центру не вдасться відійти від застарілих методів роботи, коли прохання журналістів надати необхідну інформацію не завжди залишаються почутими?

— Ми будемо виправляти ситуацію. Дуже сподіваюся, що прес-центр чутиме представників ЗМІ. Плануємо створити власну сторінку у Facebook… У нас багато планів. Незважаючи на те що кажуть: орган активно працює, ми не встигаємо впровадити все й одразу. Деякі речі в судовій системі потрібно було зробити ще позавчора.

Нині ми витрачаємо час на розроблення та прийняття документів, на підставі яких має працювати РСУ. Такі акти не були прийняті. Іноді стикаємося з тим, що вирішити питання неможливо через відсутність певної процедури. Тому нам доводиться чи не на кожному засіданні приймати документи, які регулюють діяльність ради.

Крім цього, є велика кількість питань, вирішенням яких займається РСУ. Наприклад, іде напрацювання щодо зміни структури ДСАУ, оптимізації роботи цього органу, щодо співпраці зі ЗМІ.

— Виходить, попередні склади РСУ погано працювали?

— Ні. Попередні склади РСУ працювали непогано. Просто вони працювали в інший час, тоді були інші виклики. Сьогодні виклики змінилися. Змінилось і суспільство. І навіть суддівський корпус. У судовій системі — багато молодих суддів, а молодь завжди намагається щось змінити. Вони хочуть, щоб було краще, ніж є. Молодості притаманний максималізм. Молоді хочеться зробити все й одразу й щоб миттєво все покращилося. Це й накладає відбиток на роботу ради.

— Чому попередні склади РСУ не наважувалися створити, наприклад, прес-центр, хоча розмови про це постійно велися, а ви відразу ухвалили таке рішення?

— Не можу сказати. Може, ми теж максималісти. І не бачимо тих перешкод на шляху, які бачили вони та які їх зупинили.

«Знову закритись і сказати людям. «Ми нічого не говоритимемо, бо можуть бути негативні наслідки» неприпустимо»

— Прес-центр налагоджуватиме роботу з журналістами. Чи працюватиме він із суддями, щоб переконати їх у тому, що потрібно бути відкритими для суспільства? Адже без цього не вдасться налагодити спілкування з представниками мас-медіа та громадськістю.

— Я з вами погоджуюсь. Є кілька причин, через які судді закриваються в собі. По-перше, вони бояться журналістів. По-друге, бояться сказати щось не те, що журналісти чи громадяни витлумачать на свій лад. По-третє, є Кодекс суддівської етики, в якому зазначається: суддя не може робити публічних заяв, коментувати у ЗМІ справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву рішення, що набрали законної сили. Також він не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв’язку з розглядом справи.

Тому іноді судді займають таку позицію: краще нічого не говорити, ніж повідомлену ним інформацію перекрутять. Так, трапляється, що журналісти спотворюють факти, перекручують слова. Як наслідок, суспільство отримує не ту інформацію, яку хотів повідомити суддя. Через це судді стали

закритими.

Пам’ятаю, коли в 1990-х рр. РСУ тільки-но формувалося, стояло питання про створення прес-центру, налагодження комунікації зі ЗМІ тощо. Тобто ми вже 20 років про це говоримо. Проте до рішучих та дієвих кроків ніхто не вдавався. Як наслідок, сьогодні судді — закриті, а журналісти користуються тим, що представники судової влади мовчать, не відповідають на їхні інформаційні напади.

Цей бар’єр потрібно подолати спільними зусиллями. З одного боку, судді не досвідчені в питаннях журналістики. Вони не знають, що і як говорити, як подавати інформацію. З другого — не всі представники ЗМІ добре знаються на питаннях юриспруденції, не володіють юридичною термінологією.

Виправити ситуацію, на думку членів РСУ, може проведення круглих столів, на яких би збиралися судді та журналісти. Потрібно відверто говорити один з одним про проблеми. Висувати претензії можуть усі. Потрібно навчитися чути один одного й на прикладах розбиратися: що можна чи ні робити, говорити як

суддям, так і журналістам.

— Судді готові до комунікації з громадськістю та журналістами?

— Не всі. Хоча судді самі мають бути зацікавлені у відновленні довіри до них з боку суспільства. Відновити довіру можна лише за допомогою спілкування. Якщо ти не поясниш суспільству того, що воно не зовсім розуміє, то ніхто тебе не зрозуміє взагалі. Судова влада не повинна мовчати, вона має активно розповідати про себе, пояснювати все, що цікавить громадськість.

На формування думки громадськості щодо незалежності та безсторонності суду впливає не діяльність самої судової системи, а зовнішні фактори — те, що про неї говорять сусіди, політики, ЗМІ.

— Судді розповідатимуть не тільки позитивну, а й негативну інформацію?

— Так. РСУ зробила запит до Генпрокуратури щодо даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяв про порушення справ стосовно незаконної поведінки суддів при розгляді справ. Усі ці дані ми плануємо опублікувати на сайті ради.

Зокрема, й щодо поведінки суддів у побуті. Адже часто-густо поведінка судді більше впливає на репутацію судової системи, ніж прийняте ним незаконне рішення. Поведінка людини в мантії має бути бездоганною.

Разом з тим складається враження, що громадяни знайшли такий собі засіб впливу на суддю — звернення із заявою про порушення кримінального провадження. Суддя розглядає справу, сторона звертається з відповідною заявою, а законодавство вимагає негайно внести ці дані до реєстру. Відтак щодо судді відкривається кримінальне провадження. При цьому суддя розглядає справу. Його починають викликати на допити, запитувати, що і як. Це — своєрідний тиск на суддю. Якщо до судді підходить сторона у справі й каже: «У разі неухвалення «потрібного» рішення, я напишу відповідну заяву», то, пройшовши раніше через жорна кримінального провадження, побувавши на десятку допитів, він ще подумає, що йому простіше.

Раніше, коли надходила така заява, обов’язково проводилася перевірка, з’ясовувалося, чи не є це звернення спробою вплинути на суддю. Якщо це був

чистої води вплив, то справа щодо судді не порушувалася.

РСУ має намір змінити ситуацію, ініціювати внесення змін до відповідних актів, аби унеможливити вплив і тиск на суддів.

— Немає побоювань, що публікація інформації про огріхи суддів, яка буде у відкритому доступі, зміцнить упевненість громадян, що судді погані? Часто буває: чим більше відкриваєшся людям, тим частіше з їхніх вуст лунає критика у ваш бік.

— Я погоджуюся, що в усьому має бути баланс. Потрібно обережно подавати інформацію, передбачати, які наслідки може мати її поширення. Але знову закритись і сказати людям «Ми нічого не говоритимемо, бо можуть бути негативні наслідки» неприпустимо. Не ті вже часи. Потрібно розповідати про себе. Поширювати і позитивну, і негативну інформацію, щоб суспільство саме могло оцінити, чого більше в системі — позитиву чи негативу.

— Але ж позитивна інформація не завжди цікавить суспільство.

— На жаль, сьогодні всім потрібен негатив. Та, на мій

погляд, усе з часом зміниться. І ми маємо це змінити. Ми маємо показати: є й хороші новини, варто мислити позитивно.

«Довіра громадян до суду підвищиться через 2—3 роки»

— На вашу думку, довіра суспільства до судової влади підвищиться?

— Безперечно, довіра зросте. Я — оптиміст. Життя не може бути тільки чорним. Воно колись буде білим. Це закон розвитку суспільства. Після важких обов’язково настають кращі часи. А ми будемо намагатися зробити все, щоб це «краще» настало якнайшвидше.

— Років через 5 ставлення людей до судової влади зміниться?

— Думаю, це станеться значно раніше. Довіра громадян до суду підвищиться через 2—3 роки. Щоб зміцнити довіру, потрібно змінити свідомість суспільства та суддів. Щоб змінити свідомість, необхідно показати, як може бути інакше. Не думаю, що потрібен десяток років аби показати, що все може бути інакше.

— РСУ прийняла за основу регламент призначення та звільнення суддів Конституційного Суду з посад за квотою з’їзду суддів та регламент з’їзду суддів. Чому раніше потреби в таких документах не було й лише на ХІІ з’їзді постало питання про їх необхідність?

— Регламент призначення суддів був затверджений ще V з’їздом суддів. А от регламенту звільнення не було. Адже не виникало потреби, ніколи не поставало питання звільнення суддів КС за порушення присяги. Це вперше в історії нашої держави, коли суддів КС звільняють за порушення присяги. Життя продиктувало необхідність у прийнятті такого документа.

Це ж стосується й Регламенту з’їзду суддів. Виникла потреба в урегулюванні, зокрема, процедурних питань.

— Як іде підготовка до другої частини позачергового ХІІ з’їзду суддів? Коли планується провести цей захід?

— 5 вересня РСУ розглядатиме питання про хід підготовки до з’їзду суддів. З датою визначимося саме

на засіданні. Є ще й процедурні моменти, на вирішення деяких підготовчих питань потрібен час. Це може зайняти десь 3 тижні.

— Тобто продовження з’їзду відбудеться в жовтні?

— Не пізніше.

— Чи будуть до порядку денного з’їзду вноситися додаткові питання?

— Він уже об’єктивно не може бути таким, яким його затвердили 19 червня. Безумовно, перед з’їздом буде поставлено питання про зміну порядку денного. Зокрема, потрібно затверджувати розроблені РСУ регламенти. А цього питання немає в порядку денному. Планується внесення й інших питань. Яких саме — вирішимо на засіданні ради.

«Очолювати раду — це жіноча робота»

— Ви — перша жінка, яка очолила РСУ. До вашого обрання цю посаду займали чоловіки. Ви пропрацювали вже деякий час. Яке у вас склалося враження: це більше чоловіча чи жіноча робота?

— Очолювати раду — це жіноча робота. Завдання РСУ — захист суддів, а захист — це материнська функція.

Не мається на увазі чоловічий захист. А саме жіночий захист: виховання, навчання, прищеплення моральних якостей. Адже РСУ має опікуватися й тим, аби судді були високоморальними, вихованими, чесно, віддано та достойно виконували свої обов’язки.

Це — жіноча робота, оскільки для того, щоб керувати РСУ, потрібно бути мудрим. А жінки — мудріші. Зміна керівників (спочатку раду очолює чоловік, потім жінка) дає можливість коригувати напрями роботи РСУ. А це дуже позитивно позначається на русі вперед.

— Ви згадали про захист суддів. Чи клопотатиме РСУ про прийняття закону щодо захисту суддів та членів їхніх сімей? Адже в січні цього року спроба законодавця підвищити рівень захисту суддів зазнала фіаско.

— Ми б хотіли запропонувати кілька законопроектів. Один з них стосується процедури внесення даних до ЄРДР. Ще один — відповідальність за порушення незалежності суддів. Адже в законодавстві є тільки загальна фраза: хто посягає на суддівську незалежність — має відповісти. Але жодним законом не передбачена така відповідальність.

Також ми плануємо розробити законопроекти щодо розширення повноважень органів суддівського самоврядування: рад, конференцій, зборів суддів. Вони мають приймати рішення й щодо добору кадрів. Хто, як не судді, мають приймати у свою спільноту новачків? Бо несуть за них відповідальність. Якщо суддя поганий, то за його вчинки відповідає вся система, бо саме її критикують за помилки окремих осіб. Мені здається, логічно було б запитати в суддівської спільноти, хоча б у зборів суддів, хочуть чи ні прийняти конкретного кандидата до свого колективу.

— Чи будете ініціювати створення в системі судової влади спецоргану, який би відповідав за безпеку судів та суддів? Адже спецпідрозділ судової міліції «Грифон» не виправдав покладених на нього сподівань.

— Бажано, аби спецпідрозділи, які тепер охороняють суди, були в системі судової влади й підпорядковувалися ДСАУ. Адже події в Донецькій та Луганській областях показали: спецпідрозділи, підкоряючись Міністерству внутрішніх справ, виконують його накази. Були випадки, коли МВС

знімало охорону із судів, люди передислоковувалися в інші місця для охорони інших об’єктів. Це неправильно. Судова влада, громадяни, які приходять до суду, мають бути захищеними. Створення такого спецпідрозділу саме в системі судової влади підвищило б безпеку суддів.

До речі, сьогодні судову владу критикують за те, що не виконуються судові рішення. Хоча до виконання рішень судова влада не має жодного відношення. Якщо ми проаналізуємо рішення Європейського суду з прав людини, ухвалені проти України то виявиться, що 80% з них стосуються невиконання рішень національних судів. Якщо судова влада несе моральну відповідальність за прийняті нею рішення, то треба передати функцію контролю судовій системі. Раніше виконавці були при судах, і в ті часи виконувалося 95% рішень. Може, настав час повернутися до того, щоб судова влада контролювала виконання своїх рішень. Тоді, напевно, збільшиться відсоток виконання судових рішень.

— Думаєте, реально реалізувати всі ініціативи РСУ?

— Реально.

— А хто гальмує їх упровадження?

— Не можу сказати, хто гальмує, бо РСУ на офіційному рівні з ними ще не виступала. Всі ці питання перебувають на стадії обговорення в рамках проведення судової реформи. Як буде далі — побачимо.

Наприклад, сьогодні Міністерство юстиції, до повноважень якого належить виконання судових рішень, має свої аргументи на користь того, аби залишити за собою контроль над цим. Будемо розмовляти, обмінюватися думками, шукати виходи зі складних ситуацій, які б влаштовували всіх.

— В РСУ багато планів. Бажаю вам успіхів у всіх починаннях. Нехай вас почує суспільство та органи влади, а ви — їх. Щоб усі ваші перемовини з представниками інших гілок влади давали позитивні результати.

— Дякую.

 

Джерело: "Закон і бізнес"